Полісся - край безкінечних боліт, що за легендою, є залишками моря. Ще в недавні часи на поліссі знаходили уламки великих кораблів. Перші дослідники, що потрапляли в цей край описували побачені тут дива та страховищ. Навіть зараз, значно обмілівши, ховає воно в собі багато потойбічних таємниць. Кожне поліське село - це окремий світ, відділений від інших в просторі самою природою. Одним з таких містичних куточків, де й зараз можна почути від старих людей чіткі повчання, як себе вести при зустрічі в полі з русалкою, є село Верхи.
Село розміщене на захід від річки Стохід, в центральній частині Волинського полісся, за 20 кілометрів від Каменя-Каширського. В давнину, вся ця земля була покрита дрімучим лісом, легенда розповідає: дерева були такі великі, що їх не можливо було обробити, тому для будівництва жител використовували лише їхні верхи, від чого і пішла назва села. Але більш імовірно, що пов’язана вона з піщаними підвищеннями, на яких воно розташоване.

В XVII столітті, сюди прийшли три монахи з ордену Василіан і заснували монастир. Існують свідчення старожилів села, записані церковним літописцем, що це були єзуїти, можливо місцеве населення так називало всіх уніатів. Верхівський монастир закритий в 1827 році, останні монахи Крупський, Хомицький, Концицький і Мержицький переведені в Мильцівський монастир.

По території села проходив давній шлях з містечка Стобихви до Каменя-Каширського. Понад ним і селились перші верхівці. Дивно, але місцевість, де поля були покриті вересом а сінокоси мохом, приваблювала нових жителів і село постійно збільшувалось. На початку XX ст. кількість жителів становила більше тисячі, дві а то й три, маленькі дерев’яні хати тіснились на одному подвір’ї.

Під час Першої світової війни, коли фронт проходив по річці Стохід, жителі села були виселені. До нашого часу збереглись окопи по лісах, а також закинуте кладовище австрійських солдатів.


В польський час в селі працювали вітряк, декілька тартаків та водяних млинів, розміщувались пошта та школа.  Верхівці займались лісовими промислами, тваринництвом, ливарництвом- алюмінієві ложки власного виробництва возили на продаж аж в Варшаву, та найбільше часу тратили вони на обробіток малородючої землі.Радянська влада в 1939 році принесла в село новий порядок. Створений колгосп ім. Кірова, члени якого, обробляли землю без жодної техніки, власними кіньми та плугами.

В час Великої Вітчизняної війни в лісах навколо села перебували, і партизани загонів Федорова, і націоналісти, і банда під керівництвом "Голуба". 24 вересня 1943 року Верхи бомбардували німецькі літаки, пізніще приїхали карателі, вбивали всіх кого знаходили чи доганяли. Резельтат фашиського нападу, повністю знищене пожежею село, та 96 людських жертв. Село Верхи визволене від загарбників 16 квітня 1944 року. Не повернулось з фронту 64 верхівця. Камяний воїн з дитиною на руках постав в 1980 році в славу тих, хто віддав свої життя в боротьбі за перемогу.

В 1948 році відновлено колгосп, та названо "Під прапором Леніна", стала до роботи школа, де працюволо чотири педегоги. Згодом запрацювала дизельна електростанція.

В 70-х роках було прокладено до села асвальтовану дорогу, по якій закурсував автобус до райцентру, відкрились продуктовий та промисловий магазини, збудовано новий клуб, що став справжнім центром культури села, тут, крім танців та постійних кіносеансів, відбувалися концерти аматорських колективів.
На початку 80- х років все село засвітилось світлом вуличних ліхтарів, утворилось декілька нових вулиць.

Зараз населення Верхів становить близько 600 жителів, в селі розміщена сільська рада, пошта, школа, лісництво, клуб, бібліотека, ФАП, працюють декілька пилорам, чотири магазини, кафе та пекарня. Село має пряме автобусне сполучуння з районним та обласним центрами.