Село і Кутки

Село Верхи розміщене в межаж поліської низовини, на півночі Волинської області. Село розташоване на підвищенні з якого в давнину відкривався вид на декілька кілометрів, що і дало йому назву. З усіх сторін село Верхи оточене лісами. За легендою поселення заснували три монахи, що побудували тут серед дрімучих лісів монастир, біля якого пізніше утворилося село.

Тут проходив давній шлях з містечка Стобихви до Каменя-Каширського. Понад ним і селились перші верхівці. Дивно, але місцевість, де поля були покриті вересом а сінокоси мохом, приваблювала нових жителів і село постійно збільшувалось. На початку XX ст. кількість жителів становила більше тисячі, дві а то й три, маленькі дерев’янні хати тіснились на одному подвір’ї. Верхівці займались лісовими промислами, тваринництвом, ливарництвом - алюмінієві ложки власного виробництва возили на продаж аж в Варшаву, та найбільше часу тратили вони на обробіток малородючої землі.

Центр Верхів називають Грудок, звітси починаються найдавніші вулиці села. Колись тут розміщувалась винна крамниця, потім в польський час адмінстративний будинок та пошта, а по центру майдану стояв памятник Юзефу Пілсуцькому. Будучи саме тут Пілсуцький в 1914 році почав організовувати полки легіонів, з допомогою яких здійснив в 1926 році військовий переворот в Польщі. Зараз в центрі продовольчий магазин, кафе, влаштоване в приміщенні радянського промислового магазину, зупинка автобуса. Відділення зв’язку, займає будинок який був в минулому і буфетом, і магазином, і навіть єврейською кузнею.

Від Грудка, в сторону колишнього містечка Стобихви, веде довга вулиця, що зберегла історичну назву - Глинянка, яка закріпилась за нею тому, що весь куток стоїть на глині і в дощову погоду по вулиці не можна було пройти. Ще до 50-х років вона була вимощена настилом з деревянних колод. В кінці Глинянки, нагадуванням про події I світової війни, коли Верхи знаходились на лінії фронту, який проходив по Стоходу, стоїть закинуте кладовище австрійських солдатів.

По дорозі в Камінь-Каширський розмістився Купчинський куток. Сучасна вулиця Купчина має складну конфігурацію: повертає ліворуч, потім праворуч, розгалужується і знову сходиться. Це говорить про те, що колись Купчинський куток був забудований безсистемно, тобто хати стояли без порядку на різній відстані від дороги. Біля давніх Верхівських будинків часто ростуть старі дерева, найбільше їх на Купчині. Був звичай крім фруктового саду, садити біля будинку липу, ясена, чи клена, а в кінці городу, на межі, часто садили дуба. На Купчині розміщена школа, перший корпус якої в 1948 році був перебудований з польської світлиці.

"За Польщі" на північній околиці села розташовувався маєток поміщика Скужевського. Від дороги на Яйно, до дому поміщика вела довга рівна алея з дубів та горіхів. Обабіч алеї також росли дуби, в одному з них була ніша з вставленою іконою, зараз ще вісім дубів височіє в колишньому парку в якому крім дубів росли ясени, осокори, а також одна модрина що збереглась до нашого часу. Двоповерховий будинок з тесаного бруса, розташовувався на найвищому місці саду, оточений кущами бузку та акації, а за ним ріс фруктовий сад. На краю парка, праворуч від алеї, протікала річка, вздовж якої росли вільхи, на ній розташовувався ставок, невеликий місток зєднував берег з острівком, де стояла кругла альтанка. В 1939 році в маєтку облаштували дитячий будинок. А під час Великої Вітчизняної війни садиба згоріла. 

На захід від центра тягнеться куток Варшава. Він очевидно новіший за Глинянку і Купчину, які виникли в той час що, й село, проте на мапі 1867 року видно, що забудова тут вже існувала. Вулиця довго спускається донизу а потім повертає ліворуч в сторону села Карпилівки, саме в цьому місці була розташована залізнична станція Верхи.

Найновіший в Верхах Великообзирський куток, почав забудовуватися в 50-х роках, коли радянська влада змусила переселятись людей з хуторів, яких було біля Верхів більше півсотні, в село. Навіть зараз на Великообзирському кутку є декілька будинків перевезених з хуторів. Від хуторів залишились лише здичавілі яблуні і груші та назви урочищ, що розповідають про людську діяльність: Порциляція, Кошари, Пасіка, Гребелька, Дворища, Ланки, Смілова, Тартак, Обшар.